Реферат Украинский романтизм и Русская Троица скачать бесплатно
Скачать реферат бесплатно ↓ [17.01 KB]
Текст реферата Украинский романтизм и Русская Троица
1. Український романтизм. 2. “Руська трійця” та їхні перші збірки. 3.
“Русалка Дністрова”. 4. Діяльність “Руської трійці” на тлі Галицького
відродження. 5. Зв’язки з іншими слов’янськими діячами. 6. Вплив на
подальший розвиток західно-української літератури.
Український романтизм має багато спільного з романтизмом
загальноєвропейським. Але водночас це є глибоконаціональне явище,
живлене українським корінням, українським світосприйняттям і
українською історією. Окрім цього, “Романтизм як етнокультурна
домінанта першої половини 19 ст в Україні народився з власних
національних джерел філософської думки, успадкувавши весь її
попередній розвиток” [Бовсунівська, ст.17]. Як європейський романтизм
вибудовував свої естетичні погляди на філософії Гердера, так
український романтизм послуговувався філософією Сковороди. Для нього
характерна значна сакралізація сфери естетичного. ”Поезія єсть
винайдення іскри божества в дійствительності”[Франко,ст.399]. Якщо
поезія сприймалася як божественне откровення, то поет уявлявся
пророком. Цілком закономірно, що Французька революція не
справила на східноєвропейські держави такого враження, як на інші
європейські країни. На східноєвропейський романтизм значною мірою
вплинув розвиток капіталістичних відносин, розгортання
національно-визвольного руху, Вітчизняна війна 1812р. На відміну від
романтизму європейського, український, як і російський, виступав не
стільки проти норм буржуазного суспільства та просвітительських ідей,
скільки проти феодальної дійсності. Східнослов’янський романтизм
формувався в умовах впровадження капіталістичних відносин. До того ж
на нього значною мірою, як і на західно- та південнослов’янський,
вплинула розгорнена боротьба проти колоніального гніту, за національне
самовизначення. Характерна для західноєвропейських літератур “світова
туга” трансформувалася тут у “національну тугу”. Для творів
українського романтизму характерне яскраве прагнення до
всеслов’янського об’єднання. Українці виробили власний варіант “теорії
нації”, розроблений Фіхте та Гердером, “заснований на
загальнослов’янській спільності та етнокультурних
традиціях”[Бовсунівська , ст 19]. Центральною фігурою
романтичної поетики стає людина. Людина сприймалася насамперед як
витвір природи, а вже потім як продукт соціальної діяльності.
Українським романтикам людина уявлялася сходинкою до божественного.
Народ же в уявленні романтиків виступав певним об’єднанням
всебічнорозвинених особистостей. За таких умов вони вважали можливим
існування гармонійного суспільства. Жанрові пошуки романтиків
зосередились на ліричних модифікаціях. “Лірика і була тим жанром,
який в практиці романтиків підпорядковував собі всі інші жанри. Роман
став ліричним, драма стала ліричною”.[1] Романтики значно збагатили її
можливості, “широко застосувавши суб’єктивно-ліричну типізацію,
глибокий психологізм, контраст і синтез, двопланову конструкцію
образу, асоціативність”[Комаринець, ст.9]. Істинним пізнанням вони
вважали
